Discover millions of ebooks, audiobooks, and so much more with a free trial

Only $11.99/month after trial. Cancel anytime.

Яблуневий сад на краю лісу
Яблуневий сад на краю лісу
Яблуневий сад на краю лісу
Ebook49 pages33 minutes

Яблуневий сад на краю лісу

Rating: 0 out of 5 stars

()

Read preview

About this ebook

У цій невеличкій оповіді короткими штрихами змальоване дитинство та подальша доля юної Оленки, яку доля звела з стареньким дідусем та його яблуневим садом, на краю лісу.
В творі піднімаються питання неповторності вражень дитинства, труднощів які виникають у молодшого покоління під час перехідного віку, важливість природи для людського існування, та дружби, що проходить крізь роки.

LanguageУкраїнська мова
Release dateJul 27, 2015
ISBN9781311839503
Яблуневий сад на краю лісу
Author

Voldemar Lemberg

Voldemar was born and raised in Lviv, Ukraine, which is the cultural center of the country and a home to hundreds of artists.Voldemar was raised in a small family, with strong moral values. The small physical space, step by step, pushed him towards creating enormous worlds in his imagination.He reads a lot, mixing classical literature with post-modern fiction an wants to, eventually, tie it all together into something unique.His dream is to, one day, write a novel which would contain everything he learned during his life journey.

Related to Яблуневий сад на краю лісу

Related ebooks

Reviews for Яблуневий сад на краю лісу

Rating: 0 out of 5 stars
0 ratings

0 ratings0 reviews

What did you think?

Tap to rate

Review must be at least 10 words

    Book preview

    Яблуневий сад на краю лісу - Voldemar Lemberg

    Table of Contents

    Зміст

    Яблуневий сад на краю лісу

    Післямова

    Присвячується моїй бабусі, що яскравими барвами збагатила моє дитиниство.

    ***

    Сонце повільно опускалось за горизонт. Оленка чимдуж мчала крізь кукурудзяне поле, намагаючись дістатись додому ще засвітла. Часу на зволікання не було - матуся дуже не любила, коли вона верталася так пізно. Вона вже і так згаяла достатньо часу біля річки, спостерігаючи за тим, як жабенята воювали з мухами під акомпанемент коників-стрибунців. Оленка і незчулася, як день добігав свого логічного завершення і переходив у, не менш логічний, вечір. Попрощавшись із своїми улюбленцями, вона побігла додому, знаючи, що їй і так вже перепаде на горіхи. З наміром зекономити час, вона вирішила бігти не по дорозі, а навпростець, через поля, хоча матуся і попереджала її неодноразово, що так робити не варто, щоб не завдати шкоди майну односільчан. Оленці було жаль так швидко вертатися до хати, адже вже доволі скоро доведеться повертатися у місто і готуватися до школи, чого вона робити не мала ні найменшого бажання.

    Оленка бігла що було сил, швидко перебираючи ніжками, і намагалась уникати стебел кукурудзи які іноді так боляче вітали її у своїх обіймах. Вона не була впевнена чи прямувала в правильну сторону, але гадати було нічого, тому вона просто неслася вперед на крилах дитинства, які так легко і натхненно всіх нас штовхали назустріч пригодам. Вона мчала через зелене море вже декілька хвилин, які їй видавалися вже цілою вічністю, і Оленка вже починала задумуватись чи не кругами вона ходить, як тут, раптово, спіткнувшись об похилене стебло, вона впала на землю, зарившись носом в бруд.

    Першу мить вона так і лежала, не ворушачись, намагаючись зрозуміти де вона, і що власне трапилось. Потім, повільно перевернувшись на спину, вона спробувала всістись на коліна, які, як вона побачила, були роздерті, а вдобавок ще й кров з носа капала. Оленка розплакалась, ще й так, що можна було подумати, що вона хотіла, щоб плач її почув увесь світ. Причина її сліз встигала змінюватись кожні декілька секунд, то вона плакала через біль, то через вимазане плаття, то через те, що запізнювалась, то через батьків, то через те, що Шарік вже три дні як почав гірше їсти, то через те що….

    Виливши достатньо сліз, вона повільно піднялася і, схлипуючи і стогнучи час від часу, повільно побрела крізь кукурудзу, в надії, що йде в правильний бік. Поки вона вибралася з поміж кукурудзи, сонця вже не було видно. Оленка знову ледь не розплакалась, але зібравши волю в кулак, стрималась, пустивши всього лишень декілька сльозинок. Вона вийшла на дорогу і, намагаючись не звертати увагу на роздерті колінка, швидкою ходою попрямувала в домівку, де на неї вже вся в сльозах чекала матуся з бабцею.

    ***

    Оленка прокинулась, коли сонце стояло вже високо-високо. Спала вона міцним, мертвим сном хоча і заснула вся в сльозах. Як цього і можна було очікувати, мама її була ох як не задоволена, ні часом коли вона повернулася, ні виглядом

    Enjoying the preview?
    Page 1 of 1