Лаконічно
()
About this ebook
Вам здається, що написати оповідання на одну сторінку легше, ніж роман сторінок на п’ятсот? А ви спробуйте.
Коли ми оголосили конкурс екстремально короткої про-зи, українські літератори сприйняли цю ідею дуже скептично. Можливо, комусь це здалося негідним його великого літера-турного таланту, хтось просто не хотів гаяти час, для декого завдання вкласти в сторінку тексту закінчений сюжет вияви-лося заскладним. Та все ж таки майже дві сотні сміливців ви-рішили випробувати себе в цьому конкурсі – і всім учасникам ми надзвичайно вдячні.
Не було легко й нам, редколегії, вибирати оповідання, що заслуговують на публікацію. Багато було відверто слабких, практично графоманських. Багато довелося відкинути (зна-чно більше, на жаль, ніж можна було прийняти). Але приємно констатувати, що нам вдалося знайти досить непогані твори, достойні публікації.
Volodymyr Krynytsky
Born in 1977. (Ukraine). Historian, translator, editor of "TextOver" magazine.
Read more from Volodymyr Krynytsky
13° Києва Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВолодимир Великий: український чи російський? Rating: 0 out of 5 stars0 ratings
Related to Лаконічно
Related ebooks
Вік червоних мурах Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsНаші втрачені серця Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsТри обіцянки: Роман Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПригоди Свистульки та Марквинки в зоопарку: Adventures of The Whistling Girl and The Carrot Pal at the Zoo (Ukrainian Edition) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЖиття і мета собаки (Zhittja і meta sobaki) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЯ залишаюсь тут: Роман Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsШльондра (Shlondra) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsСіль для моря або Білий кит Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsІсторія Артура Трулава Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsДумай і дій як кіт-2 Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЛисти до Фроди Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsEndless Stories Rating: 5 out of 5 stars5/5Порцелянова лялька: Роман Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЕлегантна їжачиха: Видання друге Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКолекціонер Rating: 4 out of 5 stars4/5Рибалки (Ribalki) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsТрейнспоттінґ (Trejnspottіnґ) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМоя чарівна дружина Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЛовець невинних душ Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsХто завгодно, тільки не я Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКвантова заплутаність та синхронність подій Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПрикладна медитація Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsБезмежна сила математики: Як завдяки матаналізу винайшли смартфони, телебачення і GPS Rating: 5 out of 5 stars5/5Втрачений караван Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЛюдей — любити, речі — використовувати. Іншої ради нема Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВеликий замисел (Velikij zamisel) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsСяючий шлях Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsАнтирак. Новий спосіб життя Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsНаціократія Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПиво: історія і наука Rating: 0 out of 5 stars0 ratings
Reviews for Лаконічно
0 ratings0 reviews
Book preview
Лаконічно - Volodymyr Krynytsky
ДО МАМИ…
«Добре, коли є куди піти, коли все погано»
Ч. Буковскі «Жінки»
Відколи мати померла, батько підсів на стакан і приволік якусь хвойду. Життя перетворилося на пекло. Йому все байдуже, Їй сім’єю стала вулиця. А завтра – день народження…
«Мама» знову вдарила. Вона стисла зуби, обняла сестру й вибі-гла у темряву. Надворі витерла сльози й набрала номер. Обіцяв за-брати Її. На сьогодні. Назавжди Вона не була потрібна.
У машині вони тулились одне до одного. Казав, що так буде вічно. Пити пиво й любити… Під музику рахувати години.
Ранок зустрів їх холодом. Шістнадцять! Сьогодні мрії збувають-ся! Замість свічок задула пухнасту кульбабку. Одне бажання збулося: вона стала жінкою. Не впевнена, що єдиною і бажаною.
Удома чекав вчорашній суп і обійми сестри.
– З Днем народження, Ясю, – сестра простягнула картинку. – Ба-чиш, тут ми, мама і тато. Сама намалювала.
– Дякую. Найкращий подарунок. Слухай, мені пора. Ти залишаєш-ся господарем, окі? – зчепились мізинцями.
Закинула сумку, і знову: школа, дім, вулиця. Коло замкнулось. Зва-рила обід, нагодувала сестру, прибрала в кімнаті. Поставила пекти пиріг. Читала й дивилась у вікно. Вечоріло.
Зайшла мачуха й одразу кинулася в кухню:
– Хочеш квартиру спалити?
З духовки йшов дим. Забула. Удар! І знову на вулицю. Гурт однокласників, сміх і Його голос.
– Прямо в машині… Звісно, перший!
Натовп замовк. Він повернувся. Її очі зблиснули сталлю, в руці опинилася пляшка, дзенькнула об бетон. Скло проштрикнуло Його горло, потекла кров.
Удома мачуха зустріла лайкою, і Вона її штовхнула. Полетіла ка-струля з окропом, жінка несамовито заверещала. Дівчина схопила ніж. Лезо вгризлось у плоть, і крики стихли.
Сестричка плакала й міцно Її обіймала.
– Ясю, мені страшно! Я затулила вуха, але все одно чула той крик.
– Не бійся, все минулось, – поцілувала сестру. – Мені пора!
– Знову? Ясю, куди?
– До мами… Відчинила вікно й ступила крок.
Євгенія Бабенко
НЕ ДЛЯ ВСІХ
чоловік мого сьогодні мого завтра і мого вчора зараз дуже втомив-ся він підклав руки під голову повернувся на правий бік і сопе так со-лодко і так спокійно його дихання наче ритмічна мелодія то звучить го-лосно то тихо то повільно то швидко він так пристрасно брав мене си-лою підіймав мої сукні а спідниці самі сповзали з мого тіла треба було йому тільки глянути тільки доторкнутися мені не хочеться пручатися коли його руки стискають мене і я відчуваю бажання всім своїм тілом бажання бути оголеною бажання віддати йому все що маю душу тіло розум кожен свій поцілунок свої стегна вони стискаються від насоло-ди підлягають його владі нехай він візьме мене тут і зараз мріяти про це постійно голова йде обертом від спогадів ми кохаємося у зовсім но-вому місті чужа порожня квартира я вигинаюся від нестримних мук це як потрапити в рай але бути грішною голою це занадто приємно щоб я могла стримувати свій крик це занадто він стискає мої губи своїми щоб я не шуміла подивився в дзеркало як наші тіла рухаються у цьо-му місті в нас так мало знайомих нехай почують всі як мені добре не-хай знають як він грає пост-рок на моєму тілі як тремтять коліна як він кладе мене на ліжко і цілує як у його руках мені хочеться кричати щоб на волю вирвалися всі мої відчуття тіло наче палає але цей вогонь приємний він всередині він такий потрібний мені йому нам я дивлюся на нього і бачу силу мужність пристрасть я не хочу ховати всі свої ба-жання мені з ним так добре як ніколи я хочу хочу хочу малювати візе-рунки своїм язиком відчувати відчувати відчувати ці вибухи варті ба-гато чого щось всередині теплішає він наповнює мене собою і це те-пло росте збільшується концентрується так так так
так погано засинати не відчуваючи його тепла
Юлія Баткіліна
МАМОНТ
Мамонт був набагато хитріший, ніж вважали мисливці на мамон-тів. Він прожив таке довге життя, що давно не дивувався, коли на ньо-го – вкотре уже – починали полювати. Мамонт спокійно дожовував сніданок, розганяв як слід свою велетенську тушу – і зникав серед ті-ней надвечірнього пралісу, мовби й сам був такою ж тінню, волохатою важкою примарою. Мисливці мчали за ним, як голодна зграя, лякали вогнем і зброєю, але мамонт незмінно тікав.
Та одного разу – було тоді все таке весняне і різнотрав’яне – не пощастило йому, бідоласі. А, власне, тому не пощастило, що надій-шов такий час – і мамонт на мить замріявся. Наївся досхочу кульба-бок, а тоді задивився на квітку бузку – і уявив себе метеликом. От були б мамонти такі легенькі, думалось йому, такі строкатокрилі – то пур-хали б вони з пелюстки на пелюстку, то їли б солодкий пилок і ніколи не тікали б від голодного