Торкнися серцем вічної краси

Зміст

Поезія

Любов до Бога – це вузька дорога

Безцінна книга

Яблуко спокуси

Краса врятує світ

Все дихало і пило неба синь

Обійму думками господню красу

Тернистий шлях

Золотоверхий храм

Божа таємниця

Краса неписана

Чотири пори року

Каштани

Крокуси на снігу

Мої спогади – квіти

Ліричний відступ з роману «Душа скрипаля»

Ліричний відступ з роману «Душа скрипаля»

Золото на полі

Медоносні липи

Льон

Заснув серпень у гронах червоних

Іній

Ліс зимою

Квітка, яка плаче полином

Немов живий і вічний

Частинка серця мого

Чи є ще десь така краса?

Мова – серце і душа народу

Вкраїні вільній обламали крила

Вірш із рубрики: «Як була б я президентом України»

Україно – страднице розп’ята

Ношу у серці повну чашу смутку

Голодомор – Голгофа України

Болить душа від скоєного лиха

Гімн життєдайним колоскам

Я вірю в майбутнє твоє, Україно

Я вірю в майбутнє твоє, Україно - II

О сині небеса, Вкраїну збережіть

Непорочна любов

Материнська любов

Пречистий храме світла й божества

Мати – ангел-хоронитель

Мої матері

Непорочна любов

Матуся самотня й сумна

Марні обіцянки

Афганістан

Безцінні руки

В саду сумує вишня

Солодке серце в росах полинових

Дорожіть, як скарбом, ви любов’ю

Для чого в грудях серце дав нам Бог?

Люблю тебе

Моя любов – троянди запашні

Торкає серце погляд твій спідлоба

Дістало серце крила лебедині

Любов збирала квіти на природі

Вишите красою серце, як обрус

Я тобі подарую серце

Я нап’юсь любові тої

Прийшла весна в моє життя

Цвіте весна в душі моїй

Сміється в очі небо голубе

І чому звеліла доля нам зустрітись?

Немає сили так любити

Всім серцем твоє серце я люблю

Сумує серце, милий, за тобою

Страждаю, люблю, та не каюсь

Любов моя – безкрилий птах

Це ти перед любов’ю завинив

Я тебе любила дармо

Любов, котра солодить згірклу душу

Ромашка

Думки мої

Тільки тут на землі,

відкриваються Раю ворота,

Тільки тут для душі,

найсвітліша судилась робота,

Бо лиш тут солов’ї,

сповивають її так дбайливо,

Бо лиш тут на землі,

відкривається Істинне диво.

                  Марія Чумарна

Поезія

Поезія – це дивне й незбагненне.

Поезія – глибинний океан.

Поезія – це явне й потаємне

Не кожному дано такий талант.

Не кожному дано відкрите серце,

Щоб в нього класти всю красу землі,

Й розхлюпувати душу на папері,

Щоб хтось до рук узяв колись її.

Поезія – високе й неповторне.

Дорогоцінний скарб із давнини.

Це – джерело небесне і духовне,

Що живить серце й душу з глибини.

Любов до Бога – то найбільша святість,

Любов до Бога – то найвищий стрім,

Нехай горить у серці те багаття,

Котре збудує в небі тобі дім.

Любов до Бога – це вузька дорога