Сто років боротьби
()
About this ebook
Брошура в стислій та популярній формі розповідає про події Української революції 1917–1921 років – процеси державного будівництва, творення української політичної нації, відродження української науки, освіти, культури та духовності. Багато уваги приділяється лідерам Української революції – Михайлу Грушевському, Володимиру Винниченку, Симону Петлюрі, Павлу Скоропадському, Євгену Петрушевичу, Номану Челебіджіхану та ін., які розробляли її ідеологію, формували порядок денний, вели за собою народ. Розкривається інституційне будівництво, творення законодавчої, виконавчої, судової гілок влади, розбудова війська, дипломатії, фінансової системи тощо. Фотокартки і свідчення сучасників відтворюють атмосферу того часу, проливають світло на життя і побут звичайної людини в умовах революційних потрясінь. Брошура підготовлена на основі матеріалів інформаційно-просвітницької кампанії, яку Український інститут національної пам’яті проводить до 100-річчя Української революції 1917-1921 років, в ході якої підготовлено низку фотодокументальних виставок, комплектів листівок та інформаційних матеріалів, дитячу настільну гру, спеціалізовану веб-сторінку, присвячену подіям Української революції 1917–1921 років (www.UNR.memory.gov.ua).
Related to Сто років боротьби
Related ebooks
Розрита могила. Голод 1932 1933 років у політиці, памяті та історії (1980- 2000) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsГнат Хоткевич Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsОстанній командир УПА: Життя і боротьба Василя Кука Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsСкоропадський і Крим.: Від протистояння до приєднання Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsБіла ніч (Bіla nіch) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВійсько Української революції 1917—1921 років (Vіjs'ko Ukraїns'koї revoljucії 1917—1921 rokіv) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsГеноцид голодом/ Україна 1932-1933 Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsРозстрільний календар (Rozstrіl'nij kalendar) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЩоб не забули. Пам'ять про тоталітаризм в Європі: Читанка для учнів старших класів Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКрим наш. Повернення імперії Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВійна двох правд: Поляки та українці у кривавому ХХ столітті Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsХолодний Яр (Holodnij Jar) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsТрансформація української національної ідеї Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЩоденник Майдану та війни Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПівтори тисячі років разом - Спільна історія українців і тюркських народів Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВогнем і мечем Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВійна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії (Vіjna, jakoї ne bulo. Hronіka Іlovajs'koї tragedії): Частина 1 (Chastina 1) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsНотатки з кухні: Переписування історії Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsУкраїнська ментальність і українська державність Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПегаси перебудови: Пародії, поезії, полеміка 1985–1991 років. Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЗачарована Десна Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsНаціократія Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВолодимир Вернадський (Volodimir Vernadskij) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsАвангардне мистецтво в Україні, 1910–1930: пам'ять, за яку варто боротися Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКонотопська відьма Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМосква 2042 (Moskva 2042) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsІсторія України-Руси. Повне видання в одній книзі Rating: 0 out of 5 stars0 ratings
Reviews for Сто років боротьби
0 ratings0 reviews
Book preview
Сто років боротьби - Володимир В’ятрович
пам’яті.
Пробудження нації
Лютнева революція в Росії та падіння самодержавства спричинили бурхливе піднесення українського національно-визвольного руху. Після 200 років бездержавності й утисків українці на території колишньої імперії Романових стали домагатися національно-культурних прав і автономії. Відбуваються численні мітинги й маніфестації, де ухвалюють відозви та резолюції, відновлюють роботу культурно-освітні заклади та громадські організації. Так починалася Українська революція 1917–1921 років.
Уже в перші її дні відозвою «До українського громадянства, студентства, робітництва й українських офіцерів» заявив про себе Тимчасовий український революційний комітет Петрограда. 25 березня 1917-го з нагоди Шевченківського свята там відбулася 25-тисячна маніфестація українців. Її учасники, переважно вояки та студенти, вийшли під революційними й національними синьо-жовтими прапорами. Вимоги перед Тимчасовим урядом озвучували також українські організації Москви: автономія України, запровадження української мови у школах, адміністрації й суді.
Епіцентром українського національного життя став Київ. Тут 17 березня 1917 року представники партій і громадських організацій створили Українську Центральну Раду. На початках – як громадську організацію. Згодом вона стане керівним органом українського руху та парламентом УНР. У місті відбуваються десятки зборів, з’їздів, мітингів і маніфестацій. Зокрема, у масштабному «Святі Свободи» 29 березня взяли участь, як свідчать тогочасні газети, майже 200 тис. осіб. У ті дні знесли пам’ятник царському прем’єр-міністру Петру Столипіну на Думській площі (нині – Майдан Незалежності). З ініціативи Центральної Ради 1 квітня у Києві пройшла 100-тисячна українська національна маніфестація. Це стало переломним моментом: російська революційна демократія мусила переглянути ставлення до українського питання. За висловом Михайла Грушевського, ця маніфестація засвідчила, що «українство – се не фікція в головах гуртка романтиків чи маніяків-інтелігентів, а жива сила» над масами, яка «їх рушає й підіймає». У березні 1917-го революційна стихія охопила більшість міст України. Багатолюдні мітинги й маніфестації прокотилися Харковом, Полтавою, Миколаєвом, Одесою.
Маніфестація українців у Хабаровську. 1 травня 1917 р.
Українці під час урочистої ходи в Томську. 23 березня 1917 р.
Українська маніфестація у Вінниці. Весна 1917 р.
Солдати-українці Волинського полку під час 25-тисячної маніфестації в Петрограді. 25 березня 1917 р.
Демобілізовані солдати російської армії повертаються з фронту. 1917 р.
«Оглядова карта українських земель» Степана Рудницького. 1917 р.
Учасники української національної маніфестації на Софійській площі в Києві. 1 квітня 1917 р.
Перепустка Петра Стебницького, одного з лідерів української громади в Петрограді. 1916 р.
Повалення пам’ятника колишньому прем’єр-міністру Петру Столипіну в Києві. Березень 1917 р.
Українська маніфестація в Харкові. 23 квітня 1917 р.
Вояки-українці на демонстрації в Чернівцях. 1 травня 1917 р.
Державне будівництво: Центральна Рада
Упродовж 1917–1921 років українці утворили декілька форм державності, що змінювали або ж продовжували одна одну. Представники українських політичних партій і громадських організацій заснували в Києві Українську Центральну Раду. Її головою заочно обрали історика Михайла Грушевського. Він у той час був на засланні в Москві. На Всеукраїнському національному конгресі 19–21 квітня 1917 року в будинку Купецького зібрання (теперішня Національна філармонія) Центральна Рада здобула легітимність і право говорити від імені всього українського народу.
За неповні шість місяців вона з громадської організації перетворилася на представницький орган українського руху і врешті – на парламент УНР. За цей час пройшла еволюцію від вимог автономії й федералізму до самостійності України, що відображено в її універсалах. Останній, IV Універсал, 22 січня 1918 року проголосив незалежність України.
Центральна Рада ухвалила низку важливих законів для налагодження життя держави – про громадянство, грошову одиницю, армію, державний прапор і герб, про землю, 8-годинний робочий день. Створено систему вищих органів влади УНР: парламент – Українська Центральна Рада з Малою Радою, що діяла між її пленарними засіданнями, уряд – спершу Генеральний Секретаріат, а потім Рада Народних Міністрів, із генеральними секретарствами й міністерствами. Постали Український державний банк, Генеральний суд, Українська телеграфна агенція. Встановлено перші дипломатичні відносини з іншими державами. УНР стала суб’єктом міжнародного права.
Будинок Української Центральної Ради, де працював також Генеральний Секретаріат, відбулася ціла низка українських з’їздів та зібрань