Багато покликаних

Р о з д і л 1

Чому ти досі живий

«Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували».

до Ефесян 2:10

дного разу я розмовляв з англійцем, водієм чорного таксі, котрий возив мене центральними вулицями Лондону. Я за-

питав, чи вірить він у Бога.

На що він відповів: «Звичайно, ні. Я не вірю в Бога». Тоді я спитав: «А чи вірите ви в пекло?»

«Теж ні!» — парирував він.

Я продовжував запитувати: «А в небеса вірите?»

«Я не вірю ні в що подібне».

Потім таксист звернувся до мене: «А дозвольте мені

спитати вас».

«Звичайно, будь ласка. Запитуйте будь-що», — відповів я. Він спитав: «А ви вірите в небеса?»

«Так, звісно», — відповів я.

«Тоді я ще дещо спитаю: якщо ви вірите, що підете на небеса, чому б вам не вбити себе і не відправитися на небеса просто зараз? Зрештою, ви врятуєтесь від оплати рахунків, боргів та проблем цього світу».

Я був приголомшений. Такого запитання я не чекав. Але в ньому був певний сенс. Якщо небеса — таке прекрасне місце, то що я досі роблю на землі? Чому б не покінчити з собою і не зали- шити цей жалюгідний світ?

«Хороше питання», — подумав я, але я так і не встиг дати на нього відповідь, бо ми прибули на місце призначення.

З часу тієї розмови з таксистом, я давав відповідь на це запи- тання в різних церквах: чому ми не йдемо на небеса одразу після спасіння?

Хоча Бог торкнувся нашого життя і пообіцяв нам небеса, для нас все ще залишається робота на землі. Є те, що ми повинні зро- бити для Бога. Він очікує, що ми відгукнемося на Його велику любов, віддамо себе на звершення Божих справ.

Коли ми приходимо до Ісуса, Він звільняє нас від ярма гріха та темряви і покладає на нас Своє ярмо. «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! ВІЗЬМІТЬ НА СЕБЕ ЯРМО МОЄ, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знай- дете спокій душам своїм» (Мт. 11:28-29). Що таке ярмо Христа? Це ярмо загублених душ цього світу.

Дивно, що багато християн протягом усього життя так і не ро- зуміють, що вони залишаються живими лише з однією метою: зробити щось для Бога на цій землі. Вони живі не для того, аби бу- дувати будинки або здобувати блага цього світу. Вони живі не для того, аби заробити більше грошей чи накопичити скарби у цьому світі. Єдина причина, з якої ми залишаємось живими, — щоб слу- жити Спасителю, Котрий віддав усе заради нас. На превеликий жаль, часто вчення, що проповідуються в Тілі Христовому, від- вертають увагу християн від справжньої мети нашого життя.

«Подумаймо про нашого Бога, Спасителя і Царя; про Того, Хто віддав усе. Він віддав усе… щоб нам бути Його друзями». ~Слова з пісні Томі Уокера

«Подумаймо про нашого Бога»

Я знаю, що ми нечасто думаємо про нашого Спасителя і Царя. Ми нечасто думаємо про Того, Хто віддав усе. Ось чому ми самі так рідко віддаємо усе. Ось чому ми неродючі та безплідні в Цар- стві Божому.

Р о з д і л 2

Багато християн покликані Богом

кщо б ви були Богом і потрібно було спасти шість мільярдів людей, що б ви зробили? Чи відправили б ви для цього од- ного-двох чоловік чи багатьох? Звичайно, ви відправили б багато людей на врожайні поля. Саме це зробив Бог. Він покликав бага- тьох! Не обманюйтеся тим, що бачите кількох пасторів, які си- дять в перших рядах у церкві. Через це складається враження, що лише небагато людей були покликані, або що більшість па- стви не була покликана. Насправді, все навпаки. Багато людей, а не лише кілька пасторів, були покликані на діло спасіння світу.

Що слід знати про покликання Боже

1. Багато покликаних.

«Бо багато покликаних, та вибраних мало».

~Матвія 22:14

Що означає «багато покликаних»?

ω Багато покликаних означає, що було покликано велику кількістьлюдей.

ω Багато покликаних означає, що було покликано силу-си- леннулюдей.

ω Багато покликаних означає, що було покликано величезну кількість людей.

ω Багато покликаних означає, що було покликано численну кількість людей.

ω Багато покликаних означає, що було покликано незліченну кількість людей.

ω Багато покликаних означає, що було покликано безліч людей.

ω Багато покликаних означає, що було покликано більшість людей.

ω Багато покликаних означає, що було покликано більшу час- тину людей.

На жаль, більшість пасторів ставляться до своєї пастви, як до людей, які не мають покликання. Вони звертаються до них, як до людей, котрі не можуть багато чого зробити для Бога. Біль- шість пасторів вчать прихожан, як «жити краще». Багато пропо- відей стосуються нас самих, нашого життя, шлюбу, родини, фінансів та інших подібних тем. Такі проповіді сьогодні форму- ють великі, егоїстичні та неплідні церкви.

Пастори, апостоли, благовісники та вчителі повинні готу- вати святих на діло служби. Навіть благовісник, місія якого — спасати душі, повинен, насамперед, готувати святих до слу- жіння. «І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового…» (Еф. 4:11-12).

2. Покликання до плодотворності.

«Вам не потрібно чути поклик; ви вже покликані».

~Кейт Грін

До чого ж ми покликані? Чи всі ми покликані бути апостолами, пророками, благовісниками і вчите- лями? Відповідь проста: «Ні». У більшості з нас не таке вражаюче високе покликання. У всіх нас по- кликання просте — приносити плід.

«Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас на- становив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб

плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє».

Івана 15:16

Якби ми доводили свої християнські вчення до логічного за- вершення, більшість з нас стали б жертовними і почали б тру- дитися для Бога. Те, що сьогоднішні християни так мало роблять для Господа, є характерною й найбільш сумною їхньою ознакою. Завдяки дивовижній любові та ласці Бога ми були спасенні, але не готові жертвувати всім заради спасіння інших. Шкода, що християни марнують своє життя і нічого не роблять для Господа.

3. Покликання декотрих людей відбулося досить яскраво.

«А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! А він, затру- сившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уста- вай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!» ~

Дії 9:3-6

Покликання апостола Павла відбулося досить драматично та яс- краво. Він побачив сяйво, що сходило з небес, і почув голос, що про- мовляв до нього. Він впав на землю і був вражений сліпотою на кілька днів. На жаль, коли хтось розповідає про своє покликання, то кожному хочеться, аби з ним відбулося все так само. Всі хочуть ба- читисвітлоічутиголос; в іншомуразі, вонинеповірятьвте, щобули покликані. Але Бога неможливо обмежити певними рамками, не по- трібно очікувати, що Його дії завжди будуть передбачуваними.

Пам’ятаю, як прочитав про те, що Кеннет Хейген був уздо- ровлений від пороку серця і піднявся зі смертного ложа. Одного разу я захворів і намагався зробити те саме. Запевняю тебе, друже, я ледь не вмер, намагаючись повторити те, що зробив Кеннет Хейген. Повір, Бог по-різному зцілює різних людей.

4. Для інших людей покликання відбувається звичайним чином.

«А Він відказав: Вийди, і станеш на горі перед Гос- поднім лицем. Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Гос- подь. А по вітрі — трус землі, та не в трусі Господь. А по трусі — огонь, і не в огні Господь. А по огні — тихий лагідний голос».

1-а Царів 19:11-12

Прекрасно мати яскраві переживання з Богом. Ми всі праг- немо незвичних вражень від зустрічі з Ним. Як проповідник, я бажав мати такі яскраві переживання, щоб потім розповідати про це прихожанам. Мені завжди здавалося, що так я буду більш вагомим. Милість Господня!

Я вважаю, що Бог прикликає більшість людей звичайним чином, і тому вони нехтують своїм покликанням. Коли я проповідую про покликання, я відчуваю, що це пробуджує якісь глибокі почуття в їхніх серцях. Багато людей покликані, але вони не знають про це. На- томість вони очікують якогось видовищного покликання. Якщо ти будеш очікувати, що Бог прикличе тебе саме так, ти втратиш бла- гословіння. «…Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі — трус землі, та не в трусі Господь. А по трусі — огонь, і не в огні Господь. А по огні — ТИХИЙ ЛАГІДНИЙ ГОЛОС. І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плащем своїм, та й вийшов, і став у входа печери. АЖ ОСЬ ДО НЬОГО ГОЛОС, що говорив: Чого ти тут, Іллє?» (1 Цар. 19:11-13) 

5. Декотрих людей Бог прикликає через їхні бажання.

«Вірне це слово: коли хто єпископства хоче, до- брого діла він прагне».

1-е до Тимофія 3:1

Саме так я був покликаний. В мене не було таких яскравих пе- реживань, про які розповідають інші люди. Я не припиняю ди-

вуватись, коли чую, як люди отримують покликання на слу- жіння. Я не переживав нічого подібного, але я впевнений, що на- справді покликаний Богом. Я не бачив при цьому світла і не чув голосу. Ісус ніколи не являвся мені та не доручав увійти в слу- жіння. Але я вірю, що мені доручена справа служіння.

Я пригадую, як у мене на вихідних гостював один брат у Христі. Кілька місяців по тому він розповів, що мав зустріч з Господом у моєму будинку. Як гість, він разом із своєю сім’єю ночував на дру- гому поверсі. І ось вночі, — розповів він, — двері несподівано відчи- нилися, і до кімнати увійшов Господь Ісус. Він поклав щось до руки мого друга і сказав, що доручив йому велику роботу.

Я не міг повірити в те, що почув: Ісус явив Себе гостю в моєму бу- динку! Брат далі описував свою зустріч з Господом, а я ставав дедалі сердитішим, та не міг виявити свої почуття. Я мусив робити вигляд, ніби дуже зрадів з того, що він мав зустріч з Ісусом.

Я подумав: «Я ж саме про це молився». Я сердився на Господа, думаючи: «Чому Ісус зайшов до мого будинку, обійшов власника (тобто мене) — хазяїна та господаря — і відвідав людину, яка гостювала в мене, яка залишилась в будинку всього на одну ніч?»

«Як несправедливо вчинив Господь», — міркував я.

Я роками молився, щоб Ісус явився мені. Я так сильно хотів бути схожим на Кеннета Хейгена, котрий розповідав про осо- бисті зустрічі з Ісусом, як він годинами